Розділ 2: Усе змінюється
У нашому динамічному Всесвіті все змінюється — від найвіддаленіших куточків космосу до руху континентів. Зміни відбуваються в усіх живих і неживих системах. Історія цивілізації — це історія переходу від простого до складнішого. Про це свідчать людська винахідливість і творчість. Жодна система не може довго залишатися незмінною; більшість монархій були замінені іншими формами правління, і суспільства, засновані на волі народу, а не королів, еволюціонували. На жаль, зміни не завжди йдуть на краще.
Хоча ми визнаємо неминучість змін, люди чинять їм значний опір. У більшості випадків зміни загрожують тим, хто перебуває у вигідному становищі, а вони, здебільшого, й опинилися там саме для того, щоб зберегти статус-кво. Це справедливо для будь-якого суспільства, незалежно від того, чи є владна структура релігійною, військовою, соціалістичною, капіталістичною, комуністичною, фашистською чи племінною. Лідери намагатимуться стримати зміни. Іноді, навіть коли умови життя для більшості людей жахливі, самі люди можуть чинити опір змінам, бо у звичному є щось затишне. Ми називаємо їх «непризначеними охоронцями системи».
Але як би люди не чинили опір, людська цивілізація не є винятком із загального правила змін. Зміни відбуваються в усіх соціальних системах і є єдиною константою. Ми можемо бути впевнені, що історія людства — це історія змін.
Проте на кожному кроці зацікавлені групи (ті, хто найбільше виграє від збереження статусу-кво) чинять опір навіть технологічним змінам. Наприклад, на початку ХХ століття захисники кінної кавалерії гальмували розробку танка. Ця традиція була настільки вкоріненою, що коли Німеччина вторглася до Польщі в 1939 році, її танкова дивізія зіткнулася з польськими солдатами, які все ще сиділи верхи на конях.
Було очевидно, що кінні солдати не мали жодних шансів. Розвиток авіації став загрозою для танкових дивізій. Потім пілоти та авіаконструктори боролися за те, щоб стримати розвиток керованих ракет. Ракетники боролися за те, щоб стримати розвиток лазерної зброї. І так далі.
Якщо ми дивуємося, чому досі стикаємося з багатьма тими самими проблемами, що й наші предки, хоча наші технологічні можливості настільки перевершують їхні, то мусимо врахувати, що ми існуємо тут так недовго, що нас майже можна назвати «новонародженими». Якби ви використали 24-годинний годинник, щоб зобразити час, що минув від початку життя на Землі, то він показав би, що людство існує лише з останньої хвилини двадцять четвертої години. Лише протягом останніх кількох секунд останньої хвилини сучасні люди почали використовувати наукові методи, щоб з’ясувати найефективніші способи досягнення цілей. Ми лише зараз починаємо набирати обертів. З початку ХХ століття до сьогодні було створено більше нових знань, ніж за попередній мільярд років. Зміни відбуваються майже скрізь.
Якщо життя часом здається вам заплутаним — якщо ви відчуваєте, що вас тягне в різні боки, якщо ви помічаєте, що, що б ви не робили, у вас все одно залишаються складні проблеми, якщо ви бачите, що наші економічні, політичні та соціальні підходи до вирішення питань іноді створюють більше труднощів, ніж вирішують, — то ви просто виконуєте свою роль, переживаючи нинішню перехідну фазу нашої цивілізації.