Частина I. Чим формується наше майбутнє
Розділ 7: У дорогу!
У наступному розділі ми перенесемося у XXI століття. У попередніх розділах ми з’ясували, що людина покинула джунглі відносно недавно. Як і слід було очікувати, вона принесла з собою багато примітивних звичок мислення та відчуттів, які й досі заважають нам. Ми детально обговорили потрійний фундамент, на якому ми будуємо свою цивілізацію XXI століття. Якщо ви поділяєте нашу систему цінностей, якщо вважаєте, що науковий метод мислення відіграватиме домінуючу роль у майбутньому, і якщо розумієте вплив кібернетизованих технологій, які вироблятимуть товари та послуги практично без участі людської праці, то, на нашу думку, наша концепція спонукатиме вас до роздумів.
Ми не вважаємо, що для здійснення технологічних і соціологічних змін, які забезпечать людству цей кібернетизований «Райський сад», обов’язково знадобиться сто років. Деякі з тих речей, яких ми очікуємо, можуть бути вже в процесі реалізації на момент виходу цієї книги. Якби вдосконаленню нашого суспільства надавали такого ж пріоритету, як розробці атомної бомби під час останньої війни, то більшість тих рис, які ми прогнозуємо для XXI століття, можна було б досягти вчасно, щоб ми змогли насолодитися ними ще за нашого життя. У Тант, Генеральний секретар Організації Об’єднаних Націй, сказав:
Правда, головна приголомшлива правда про сучасні розвинені країни полягає в тому, що вони можуть мати — у будь-якій перспективі, крім найкоротшої — саме ті ресурси та в тому обсязі, які вони вирішать мати. … Рішення вже не обмежуються ресурсами. Саме рішення створює ресурси. Це фундаментальна революційна зміна — можливо, найреволюційніша, яку коли-небудь знало людство.
Книги та статті, що описують майбутнє, зазвичай присвячені космічним кораблям та іншим технологічним дивам і гаджетам. Вони мудро уникають підриву цінностей читача або заперечення вікових стереотипів, за якими він живе. Люди зазвичай не відчувають загрози від технологічних змін, але вони реагують емоційно, коли хтось пропонує соціальні зміни. Двадцятирічний хлопець із ферми вступить до ВПС і буде літати на реактивних літаках зі швидкістю, що перевищує швидкість звуку. А його дідусь і бабуся, залишившись на землі, сідатимуть у свій хромований монстр потужністю 350 кінських сил і мчатимуть швидкісними автомагістралями. Але значній частині населення Сполучених Штатів знадобилося понад століття, щоб усвідомити: ми маємо ставитися до людей як до особистостей, а не виходячи з раси, віросповідання чи кольору шкіри. І ця боротьба, на жаль, триває й досі.
Зробивши стрибок у майбутнє, ми мусимо докласти всіх зусиль, щоб не застрягнути в традиціях і «мудрості» минулого. Марно намагатися боротися зі змінами. Набагато плідніше для людей — розумно контролювати й спрямовувати прискорений потік подій. Понад півстоліття тому компанія «United States Electric Light Company» призначила своєму динамічному винахіднику Хайраму Максиму довічну щорічну пенсію в розмірі 20 000 доларів і вислала його до Англії. Вони вважали, що мусять позбутися його, бо його блискучий розум постійно винаходив удосконалення. Його творчі здібності робили їхнє обладнання застарілим ще до того, як вони встигали за нього заплатити. Максим створив деякі зі своїх найвидатніших винаходів саме в Англії. У той час, коли його посвятили в лицарі за видатні досягнення, компанія «United States Electric Light Company» збанкрутувала.
Мабуть, єдине, що ми можемо знати напевно про майбутнє, — це те, що воно буде дуже відрізнятися від того, що ми маємо сьогодні. Але які б труднощі ми не зазнавали, намагаючись зрозуміти життя в майбутньому, це ніщо порівняно з тими труднощами, які матимуть люди XXI століття, намагаючись зрозуміти, як ми робимо речі сьогодні. У майбутньому людям буде майже неможливо повірити, що люди могли об’єднатися в нації, а потім використовувати науково розроблене озброєння, щоб винищувати одне одного. Дивлячись фільми минулого, вони будуть вражені тютюновим димом, що виходить із ніздрів, а також пишним одягом і висячими прикрасами. Їм здаватимуться неймовірними такі тваринні емоції, як ворожість і заздрість. Люди XXI століття не будуть з ностальгією згадувати світ, якому загрожувало атомне знищення, де економічна та політична діяльність була зіпсована жадібністю та лицемірством, а психічні розлади поширювалися з феноменальною швидкістю. Якими примітивними й жалюгідними ми здамося в очах наших нащадків!
Цивілізація полегшує тягар людини
Одним із критеріїв рівня цивілізації в будь-який конкретний час є те, наскільки вона вимагає від людей самопожертви. У минулому мільйони людей були змушені пожертвувати своїм життям під час постійних воєн. Зазвичай ці люди йшли на самопожертву добровільно, адже їх так виховали.
Один англієць колись описав Америку так: «Місце, де всі несамовито працюють понаднормово, виготовляючи машини, що економить працю». Щоб забезпечити функціонування економіки сучасних індустріальних країн, від багатьох людей вимагається пожертвувати найкращу частину свого життя, працюючи по вісім годин на день. Вони настільки звикли до цього, що зазвичай не вважають це жертвою. Робочий тиждень стає коротшим. У минулому столітті деяким людям доводилося працювати вдвічі більше годин, щоб заробляти на життя ще гірше.
Крім того, умови праці покращуються, додаткові пільги зростають, оплата за понаднормовий час у півторакратному розмірі стає звичнішою — якщо не у подвійному, — відпустки подовжуються, і час від часу комусь вдається переконати себе, що якась частина його роботи є цікавою. Чоловіки й жінки працюють, щоб заробити гроші на речі, яких вони прагнуть, або ж працюють заради визнання у вигляді звань та досягнень. Але факт залишається фактом: основна частина життя більшості чоловіків і багатьох жінок ХХ століття витрачається на більш-менш обов’язкові, більш-менш монотонні, більш-менш повторювані, більш-менш нудні завдання, пов’язані з отриманням зарплати.
Зріле суспільство майбутнього накладатиме на людину мінімум зобов’язань. Більшість суспільств минулого й сьогодення не могли функціонувати, якщо їхні громадяни не були суворо прив’язані до певних встановлених
моделей поведінки. Але, як ми побачимо, автоматизований світ майбутнього вперше звільнить людство від цих важких зобов’язань перед групою. Людина зможе глибоко й докорінно зазирнути в себе. Більше ні його батьки, ні його начальник, ні його країна не будуть вказувати йому, як він має поводитися. Наше майбутнє суспільство вимагатиме мінімальної праці, критика не вважатиметься нелояльністю, а різноманітність у сексуальних та сімейних моделях стане можливою.
У майбутньому люди зроблять найбільший внесок у свою соціальну групу, стаючи динамічними та щасливими особистостями. Чоловіки й жінки запитуватимуть себе: «Що наповнює мене як людину? Що підсилює моє почуття власної цінності? Що мені приносить задоволення? Що мені справді потрібно? Що дає мені відчуття інтелектуальної енергії, емоційного тепла та фізичної сили? Що змушує мене відчувати себе на десять футів вищим, що життя — це чудово, а сьогоднішній день — прекрасний?»
Кроки в майбутнє
Швидкість, з якою ми просуваємося до кращого світу майбутнього, залежатиме від того, наскільки швидко ми застосовуватимемо науковий метод для перевірки різних рішень наших проблем. У минулому ми звільняли професорів, які виступали за дії, що суперечили існуючим звичаям нашого суспільства. У майбутньому ми повинні залучати цих творчих людей і надавати їм необхідні засоби для наукової перевірки їхніх ідей.
Ми повинні запланувати збільшення доступної потужності та енергії в усіх куточках світу до набагато вищих рівнів. Розум, керований науковою методологією, має бути застосований до технологічної та соціологічної перебудови всієї нашої планети. Необхідно розробити кібернетизовану систему виробництва харчів, здатну задовольнити потреби стабільної світової популяції. Слід виділити території для промисловості, діяльність якої буде координуватися з розгалуженою міжнародною транспортною системою. Товар, виготовлений кібернетичним способом у будь-якій точці Землі, повинен бути кібернетично доставлений майже до будь-якої будівлі на Землі менш ніж за двадцять чотири години. Ми повинні відкрити очі й розум, щоб повною мірою використовувати величезну творчу здатність людини. Обсяги знань стрімко зростають. У книзі «Школи для шістдесятих», виданій за підтримки Національної асоціації освіти, повідомляється, що за останні 2 000 років обсяг знань подвоївся вперше до 1750 року, вдруге — до 1900 року (через 150 років), втретє — до 1950 року (через 50 років) і вчетверте — до 1960 року (через 10 років).
Світовий обсяг технічних знань зараз подвоюється кожні сім років. Більшість вчених, які коли-небудь жили на Землі, живуть саме сьогодні. «На сьогоднішній день, — зазначив доктор А. С. Холл, заступник директора з питань досліджень та інженерії у космічній галузі Міністерства оборони, — ми рідко сумніваємося в технічній здійсненності будь-чого».
Доктор Джордж Галлап у своїй книзі «Чудо, що наближається» показав нам той тип мислення, який дозволить людині досягти максимального рівня «життя, свободи та прагнення до щастя». Доктор Галлап запитує:
Чи здатна людина здійснити чудо — піднести себе на вищий рівень цивілізації?
Відповідь — так, однозначно. Людина, безперечно, сама керує своєю еволюцією; вона може рухатися в тому темпі, який сама собі встановлює.
Вона може вирішити будь-яку проблему, що входить у сферу її компетенції — навіть проблему війни. Великі досягнення у фізичних науках можуть мати аналоги в соціальних науках.
Зараз людина володіє методами вирішення проблем, що виникають у результаті її соціального існування — проблем, які методи фізичних наук не можуть адекватно дослідити чи прояснити.
Людина ледь почала використовувати свої майже безмежні розумові здібності — як індивідуально, так і колективно. Відсутність прогресу у вирішенні справ людства можна пояснити простою істиною: людина ніколи не докладала узгоджених і наполегливих зусиль для вирішення своїх соціальних і політичних проблем. Її винахідницький геній обмежувався майже виключно створенням кращих знарядь та інструментів.
Зараз можна зробити наступний великий крок вперед. Все, що для цього потрібно, — це тверда віра у великі можливості людини та готовність прийняти зміни.
Людина на Землі ще молода; цивілізація все ще перебуває в зародковому стані. Homo sapiens ще не усвідомив своєї сили та величі; він також бачить лише туманно ті вершини, яких може досягти цивілізація.*
Сьогодні людство перебуває в періоді викликів і можливостей. Перед нами лежить захоплююча, недосліджена територія. У порівнянні з нею відкриття Колумба здаватимуться дитячою грою. Об’єднавши зусилля науки та техніки у всьому світі в спільній справі, ми зможемо покінчити з нелюдяністю людини щодо людини. Ми зможемо перебудувати все світове середовище, щоб дати кожній людині на Землі те, що їй потрібно для повноцінного, насиченого життя. Ми можемо побудувати нове суспільство, достатньо гнучке, щоб виправляти власні помилки та долати будь-які виклики, що чекають на нас у майбутньому. У майбутньому жодна людина не залишиться наодинці. Необмежені горизонти гуманістично-науково-кібернетичного майбутнього стануть найзахопливішою пригодою в історії людства.