Розділ 3: Використання наукового методу
Що ми тут маємо?
Доки наукове дослідження не досягло зрілості, люди не могли осягнути своїх взаємовідносин із фізичним світом, тому вигадували власні пояснення. Ці пояснення, як правило, були спрощеними і в багатьох випадках шкідливими. Наприклад, якщо людина знає, що наближається цунамі, і вирішує залишитися та молитися про порятунок, замість того щоб втекти, це може негативно позначитися на її виживанні. Раніше люди вірили, що епідемії та хвороби є покаранням розгніваного Бога, але завдяки науковому методу було встановлено, що багато хвороб переносяться щурами та вошами і спричиняються мікробами.
Це не означає, що вчені є обмеженими у своїх поглядах на ці питання — просто для того, щоб прийняти ту чи іншу ідею, їм потрібні більш витончені стандарти та методи дослідження.
Науковий метод допомагає зменшити упередження, забобони та заздалегідь сформовані уявлення. Цей метод вимагає, щоб твердження були перевірені, а дослідники експериментальним шляхом з’ясували, що працює, а що ні. Вчені ставлять запитання «що ми тут маємо?», а потім проводять експерименти, щоб визначити природу фізичного світу.
Цей процес вимагає, щоб експерименти були перевірені іншими дослідниками, які повинні отримати ті самі результати. Одним із найважливіших досягнень науки стало усвідомлення того, що ми не можемо отримати відповіді на питання лише інтуїтивно. Щоб знайти рішення та відповіді, потрібні копітка праця, зусилля та час. Часто перед будь-якими новими відкриттями трапляється чимало невдач.
Мова науки
Обмін ідеями та інформацією зазвичай починається з мови, але коли ви бачите, наскільки вас можуть неправильно зрозуміти у повсякденному житті, ви розумієте, що це може бути складним завданням. Наша повсякденна мова еволюціонувала протягом століть культурних змін, і, на жаль, за допомогою неї важко вирішити суперечливі ідеї. У більшості випадків, через різні походження та життєвий досвід, одне й те саме слово може мати різне значення для різних людей. Думки однієї людини можуть по-різному тлумачитися іншими, навіть якщо вони використовують одну й ту саму мову.
Але існує мова, яку легко розуміють багато хто, навіть у різних куточках світу. Ця мова має високий ступінь фізичної кореляції з реальним світом. У ній майже немає плутанини. У різних наукових галузях, таких як інженерія, математика, хімія та інші технічні сфери, ми маємо те, що найближче до описової універсальної мови, яка залишає мало місця для власного унікального тлумачення.
Наприклад, якщо креслення автомобіля надати будь-якому технологічно розвиненому суспільству в будь-якій точці світу, незалежно від політичних чи релігійних переконань, кінцевий продукт буде однаковим. Ця мова була навмисно розроблена як більш доцільний спосіб формулювання проблеми. Вона майже позбавлена нечітких тлумачень та двозначностей.
Багато з великих технічних досягнень сучасності були б недосяжними без такого вдосконаленого спілкування. Без спільної описової мови ми не змогли б запобігати хворобам, підвищувати врожайність, спілкуватися на відстані тисяч миль або будувати мости, греблі, транспортні системи та багато інших технологічних див цієї комп’ютеризованої епохи.
Застосування та розуміння загальної семантики є необхідною умовою для покращення комунікації. Семантику визначають по-різному. Коротко кажучи, це спроба покращити комунікацію завдяки обережному використанню мови. Наприклад, такі терміни, як «араб», «єврей» чи «ірландець», мають дещо різні значення для різних людей. Схожі слова мають різні значення залежно від відмінностей у походженні та досвіді. Це також стосується таких слів, як «розуміння», «совість», «демократія», «реальність», «любов» тощо. Щоб вести розумні дискусії, використовуючи певні слова, необхідно запитати, що саме людина має на увазі під цими словами. Якщо хтось бажає спілкуватися змістовно, найкраще попросити людей дати визначення своїм термінам. Семантика — це лише один із інструментів, який може допомогти поліпшити комунікацію. Корисною книгою з цієї теми є «Тиранія слів» Стюарта Чейза.
Чи можемо ми застосовувати наукові методи до того, як ми будуємо наше суспільство?
Відкриття наукових принципів дає нам змогу перевіряти та випробовувати багато пропозицій. Якщо хтось стверджує, що певний конструктивний елемент може витримати конкретне навантаження у фунтах на квадратний дюйм, це твердження можна перевірити й, виходячи з результатів випробувань, або прийняти, або відхилити. Саме це випробування дає нам змогу проектувати та будувати мости, будівлі, кораблі, літаки та інші механічні дива.
Майже всі, кого ви знаєте, обирають науковий підхід, коли йдеться про хірургічні операції, польоти на літаках або будівництво таких об’єктів, як хмарочоси, мости та автомобілі. Протягом століть ми, здається, дійшли згоди, що в питаннях особистої безпеки ми покладаємося на науку, а не на магію. Чому так? Ймовірно, тому що це працює, і кожен може це побачити.
Тоді чому ми не робимо так само, коли йдеться про планування нашого суспільства: наших міст, транспортних систем, сільського господарства, охорони здоров’я тощо? Якщо ви думали, що ми вже робимо все це науково, погляньте ще раз! Якщо наука має велике значення для того, що працює, то, очевидно, у сучасному соціальному та економічному устрої є багато чого ненаукового, адже для більшості населення світу та для довкілля все працює не дуже добре. Якби все було інакше, війни, бідність, голод, бездомність, забруднення тощо не були б сьогодні настільки поширеними. На жаль, наші соціальні структури розвивалися без загального глобального планування.
Однією з умов перепроектування суспільства є те, що ваш соціальний проект повинен вкладатися в межі екологічної ємності нашої планети. Це означає, що наші ресурси мають забезпечувати життя на планеті для всіх. Це, безперечно, вимагатиме наукових методів оцінки.
Якщо хтось хоче відправити людину на Місяць, не можна просто побудувати ракету й вирушити до Місяця. Спочатку ми маємо перевірити, які навантаження може витримати людський організм. Ми помістили б людину в центрифугу, щоб побачити, скільки «G» може витримати організм. Ми піддали б людину цілій низці випробувань. Наприклад, ми перевірили б, як організм функціонує в невагомості та які наслідки це має для здоров’я людини. Нам також потрібна була б інформація про можливості виживання на Місяці; наприклад, чи є там вода, повітря, прийнятний діапазон температур тощо.
Приблизно так само ми повинні розглядати всю планету як єдине ціле і запитати: «Що ми тут маємо?» Ми хочемо застосувати цей самий розумний метод планування, використовуючи наукову систему наук про Землю для виживання планети. Те, наскільки ми не застосовуємо цей науковий метод до нашого способу життя на Землі, цілком може визначити, скільки непотрібних страждань відбудеться.
Як нам це зробити?